Творча сторінка

Мова наша калинова

така співуча і чудова.

Лине пісня українська

у батьківській хаті.

Це співає для дитини

колискову мати.

Мова наша калинова

ллється відусюди.

Від Карпат і до Донбасу

українською співають люди.

Руденко Артем Віталійович

Наша мова калинова – кольорова.

В ній – гроза травнева, тиша вечорова.

Наша мова калинова – літ минулих повість.

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Наша мова калинова – мрійнику – жар-птиця.

Грішному – спокута, спраглому – криниця.

А для мене, мово, ти, як синє море,

У якому плач,печаль і горе.

Абала Ілля Олександрович

Наша мова калинова

І співуча, і медова.

Ви вивчайте, не баріться

Мову нашу вчить беріться!

Ви вивчайте безупину

Мову нашу солов’їну.

Бо вона для свіх одна,

Наша мова чарівна.

Грива Богдан Сергійович

Наша мова калинова

Більш нема такої мови.

З вуст злітає, мов пір’їна,

Наша мова солов’їна.

Мов джерельце, мова ллється

Наче сонечко сміється.

Такої мови більш нема,

Вона найкраща і одна. 

Касільова Орина Вадимівна

Наша мова калинова,

Скільки шани в ріднім слові.

Ой, яка ж вона чудова,

Як троянда навесні

І барвиста, і казкова,

І в горах лунає знову,

Що за диво наша мова,

Що люблю, люблю її.

Тарасов Сергій Олегович

Наша мова калинова.

Ти красива і казкова,

Тебе любить вся країна,

Наче пісню солов’їну.

Хто рідну мову не знає,

Той себе не поважає.

Ви любіть же рідну мову,

Якою співали вам колиску.

Чумичов Денис Дмитрович

Є у світі та країна –

Мальовнича Україна.

Як весна прийде, усе

Скрізь усюди зацвіте.

Ось погляньте:на селі

Люди трудяться усі.

Орють землю хлібороби,

Школярі біжать до школи.

Онде білая хатина,

Під вікном цвіте калина.

Квіти пахнуть у саду,

Як люблю я цю весну.

Але саме головне,

В Україні мова є.

Я люблю цю мову дуже

І мені то не байдуже.

Хтось її не поважає,

Хтось вивчати не бажає,

Але щирі українці,

Так міркують наодинці:

Мови рідної не знати –

Значить все не поважати.

Сиволап Євгенія Юріївна

А мова, як море…

Тече в майбуття.

Вечірняя зоре,

Країно моя.

Моя колискова,

Щоденне життя,

Пісні калинові,

Матуся і я.

Кохаюсь у мові,

Друкую вірші.

Казки вечорові,

Досвітні вогні.

Григоренко Іван Сергійович

Цікава річ – це наша мова,

Дивують слух її слова,

Її ми кличем «калинова»,

Та не говоримо, «моя».

Чому не мовимо ми знову,

Своєю мовою? Ти ба –

Використовуємо знову

Чужі думки, чужі слова…

Ми маєм тисячі відмовок,

Вживаєм мови не свої –

Ми не повернемося знову

Ми вже не ті - ми не свої.

Григоренко Іван Сергійович

По-своєму кожна

Пташина співає,

По-своєму кожен

Народ розмовляє.

У мене й народу мого

Українська є мова чудова,

Своя, материнська.

По світу її,

Допоки живу,

В чистоті берегтиму.

З Любов’ю сердечною,

Вірністю сина.

Ця мова для мене,

Як мати, єдина.

Григоренко Іван Сергійович

Мова наша рідна, мова наша гідна.

Мова, мов стежина,

Не пуска в чужину.

Мова всюди різна:

І чиста, і грізна.

А от наша мова –

Різнокольорова.

Мова, як сонце, сяє без зупинки,

Дарує всім щастя,

Дарує пісні.

Мова, мов квіти, які без краплинки,

Ніколи не можуть і жити в землі.

Мову свою рідну ти не забувай,

Від поганих думок її захищай.

Мовою своєю треба дорожити,

Мову, як рідну матусю, любити!

Прокоф’єва Аріна Сергіївна

Мово моя, ти пречиста і славна,

Трепетна, наче ранкова роса.

Ти називаєшся нині – державна!

Все в тобі є: І БАГАТСТВО Й КРАСА!

Мовою рідною я розмовляю,

Вільно живу я у ріднім краю.

І Україну мою прославляю,

Вірність і серце їй віддаю.

Мово моя – найчистіша криниця

 Є і краса, і багатство в тобі.

Кожен приходить до тебе напитись,

У радості, у щасті, у тихій журбі.

Ти з джерела і струмочка дзвінкого,

З лісу і поля, з квіток і роси.

З лугу розквітлого, з неба ясного,

З грому, з веселки, з світанку, з краси.

Кравченко Богдан Вікторович