В день пам'яті та примирення, присвячений пам'яті жертв Другої світової війни, учні 3-Б класу відвідали ветерана Грибовського Володимира ІвановичаВолодимир Іванович Грибовський.
Без батьків, які у 1943 році загинули під час бомбардувань, він залишився у зовсім юному віці. Пам’ятає, як у перші роки війни прибіг до залізничної станції, де ходив санітарний потяг, і попросився до військових. Тоді 13-річний підліток приєднався до лав українських визволителів і вже з ними, пліч-о-пліч йшов до перемоги.
«Треба було захищати свою Батьківщину – Україну. Навіть як страшно було – треба було йти вперед. І така думка була в кожного бійця. Ніхто не боявся, не ховався, вибачте, за спідницю. І завдяки таким активним учасникам, ми зробили перемогу», - упевнений Грибовський.
На війні Володимир Іванович був зв’язковим-розвідником. Він брав участь у Корсунь-Шевченківській операції, воював у Молдові, Румунії, Угорщині. І хоча з тих пір пройшло більше 70 років, а Володимир Іванович і досі пам’ятає совою Зорьку – першого бойового коня. Її він втратив під час одного з боїв. Та нині ж, у свої 86, Володимир Грибовський із задоволенням може прокотитися верхи.
Єдине, про що шкодує – що не залишилося більше тих, із ким пройшов важкий шлях війни. Та зараз ветеран часто зустрічається з бійцями АТО. Разом вони відвідують школи і розповідають вже новим поколінням українців, що немає в світі більшої цінності за мир на рідній землі.
