15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

15 лютого 1989 року останній солдат перейшов кордон між війною і миром. Скільки їх – юнаків – голубооких, русявих, чорнявих. Щороку в цей день схилятимуть знамена над полеглими, подаватимуть на службу Божу за тих, що загинули. Вони згадуватимуть військову дружбу, людську честь, мужність побратимів. Попри смерть, втрату друзів, пролиту кров, вони по – доброму пам’ятатимуть Афганістан, який багато чого навчив їх.

Кажуть, людина живе до тих пір, поки її пам’ятають. Учні нашої школи знають про життєвий та бойовий шлях Петра Івановича Шкідченка, чиє життя і служіння Батьківщині стало прикладом для багатьох поколінь. Він пройшов 3 жорстоких війни. У складі 26 армії Південно – Західного фронту, зовсім молодим хлопцем, обороняв Київ. В роки Другої Світової війни командував стрілковим взводом, ротою, батальйоном. А через 20 років був далекий та чужий Афганістан. Виконуючи присягу, він завжди прагнув туди, де небезпечно, щоб контролювати ситуацію особисто, щоб зберегти життя доручених йому солдатів та офіцерів. Біда у сім’ю родини Шкідченко прийшла 19 січня 1982 року. Виконуючи бойове завдання, в бою з душманами було підбито гвинтокрил, в якому знаходився Петро Іванович Шкідченко. Від могутнього вибуху здригнулись навіть Афганські гори, навічно зупинився час на обгорілому годиннику на позначці «двадцять хвилин на одинадцяту» .